Ми не хочем!

Ми не хочем в московські кайдани!
Ми недавно лиш вирвались з них.
Ще болять незагоєні рани,
Крик вмираючих в тюрмах не стих.

Лиш могили, усюди могили
Цвіту нації, дочок й синів.
Що московські кати їх убили,
Не зумівши зробити рабів.

Ще лунає ридання по полю
Замордованих голодом душ,
А вожді закатовану волю
У Сибір по етапу ведуть.

Вже сини їх продовжують справу,
Закупивши орду яничар:
Заганяють Вкраїнську державу
В новомитносоюзний ангар.

Ми не хочем в московські кайдани!
Хай Вкраїна цвіте молода!
Геть московськії руки погані!
Бо від вас тільки смерть і біда!
3.02.2013

Агресія

В Алупці може вже й весна
І сніг втікає із Ай-Петрі,
Та все те топче вже війна
Й колон військових кілометри.

По скелях, де творив шедевр
Колись великий Айвазовський
Вже, мотюкаючись, іде
Хмільний спецназівець московський.

Здригнулась моря тиха гладь
Від реву суден окупантів,
Хтось проклинає всю цю «рать»,
А хтось біжить їх обнімати.

В що перетвориться цей рай-
Не важко це зпрогнозувати.
То ж, врешті-решт , усім пора
Цей край вкраїнський захищати!
Поляна 17.03.2014.

До Шевченка
Дивись, Тарасе, врешті сталось
Про що ти мріяв і повчав:
Козацькі діти все ж піднялись
Й тиран ненависний упав!

Та ті, кому служив він вірно
Провчити нас вогнем спішать
І вп’ялись кігтями, мов звірі,
Щоб на шматки нас розірвать.

Їм знову Криму захотілось,
Про Харків мріють і Донбас
І сунуть орди озвірілі,
Готові убивати нас.

Та за Вкраїну станем знову
В могучі сотні та полки
Й окропим вражой злою кров’ю
Вкраїни волю навіки!
6.03.2014. Поляна

Росії

Хоч зовім її сестрою хоч сватом, хоч братом,
Все одно не буде нас вона поважати.

Чи при владі Петро перший, чи Сталін, чи Путін-
Ми для них лиш малороси і зрадники люті.

Ще й чомусь весь час вважає, що без неї б зникли,
То ж в імперії й союзи нас тягнути звикла.

І при цьому доказує що ярмо це – дружба,
Й лиш Росії має бути і життя і служба.

Чось свербить її повчати з ким дружити маєм,
Звати ото президентом, що вона бажає.

Хто клянеться їй в любові – хвалить урочисто,
А хто вірний Україні – каже що фашисти.

Тепер знов їй захотілось вкраїнської крові
Й називає «порятунком» напади військові.

Колись дід мій про таких любили казати:
-Сама свиня рве мішок – сама й квилить клята.
5.03.2014 Поляна

«Русскоязичним» українцям

Були б ви вкраїномовні, не «русскоязичні»,
Не робив би може Путін дії воєвничі,

Бо не мав би він причини на весь світ брехати,
Що змушений вас негайно від нас захищати.

Він же ж любить заявляти, про що й дуже мріє:
-Де звучить російська мова – там вже є Росія.

Невже мало двадцять років щоби зрозуміти,
Що вкраїнець на вкраїнській має говорити,

Як ті ж самі росіяни, англійці, євреї
Не вважали б іншу мову рідною своєю.

Щоб приводів не шукав Путін щораз нових
Захищать «рускоязичних» від вкраїномовних.
10.3.2014 Поляна

Цар зла

І знову сунуть путінськії орди
Під канонади і хижацький крик,
Щоби скорити Україну горду
Й царю новому кинути до ніг.

Той цар стоптав і правду й справедливість,
Скорити світ жада його нога,
І хто ти є – для нього неважливо,
В його проекті ти лише слуга.

То ж встаньмо всі від Криму до Канади,
Щоби разом здолати сатану,
Створити світ без фальші і без зради
І без тиранів,що кують війну.
Поляна 14.03.2014.

Беркутівцям

Чи вас вовчиця породили,
І в грудях серце хижака,
Що стільки вже людей убила
Ваша злочинная рука?

Чи не хрестили вас у храмі,
То ж в вас вселився сатана
Й вершить це вашими руками
Й смакує крові, мов вина?

Чим загрішили перед Богом
Нещасні ваші матері
Що народились чорторогі
Сини убивці-упирі?

Чим завинили ваші діти
Що вся ця кров на них впаде
І через вас будуть терпіти
Гнів божий за вбиття людей?

А ще не вроджені внучата
Горять у ваших вже гріхах
Людьми і Богом вже прокляті
За кров на ваших злих руках.

Та схаменіться, станьте з нами,
Бо нам на вірність ви клялись
Й борітесь з тими ворогами,
Що крові люду напились!

То не робота люд свій бити!
За гроші зрадник - не герой.
Пора Вкраїну захищати,
Її свободу і добро!
20.02.2014


Боротьба

В столиці шини знов палають,
Стріляють снайпери з дахів
Й на барикадах убивають
Вкраїни дочок і синів.

Бо ще у Крутах вбили мало
Червоні орди юнаків,
Бо ще не всіх замордували
В катівнях ленінських вождів.

Лютує новий імператор
Бо Україна двадцять літ
Без них посміла процвітати
Й ніяк не йде під їхній гніт.

І нас купив гуртом в бандита
За тридцять чорних срібняків
І хоче кров’ю покорити
Козацьких дочок і синів.

Та Україна – не Росія,
Терпіть тирана не будем!
І знову шини багряніють
Й на барикади ми їдем.
22.02.14.


Небесна сотня

Тирана знищили сьогодні,
Вкраїна знову воскреса
І йде від нас «Небесна сотня»
На вічний спокій в небеса.

Прощальні сльози, крики «Слава!»,
На спомин фото, цвіт імен,
Майдан, мов гобелен кровавий,
Прошитий кулями й вогнем.

Але і там нестимуть варту,
Щоби ніколи не посмів
Ніхто знущатись і вбивати
Вкраїни дочок і синів.

А якщо комусь заманеться
Із нас робити знов рабів,
Небесна сотня повернеться
На барикади в стрій борців.
26.02.14.


Ні, ще не вмер козацький дух!

Ні, ще не вмер козацький дух!
Він заіскрився на світанні
Від молодих сердець і рук
І розгорівся на Майдані.

Ох, як кати огонь оцей
Ногами й палками топтали!
З статуї кам’яних очей
З жалю сльозини вниз стікали

На кров, що лилась на Майдан,
На стяги стоптані і вінці
І це творив не цар, не хан,
А ті, що звуться українці!

Їх не спинив ні вік, ні кров,
Ні «Ще не вмерла…» зі сльозами,
Немов би кожен з них прийшов
В цей світ від вовка, а не мами!

Та ще козацький дух не вмер
І древні пагорби столиці
Заповнив гнів братів й сестер,
Твердіший каменю і криці.

Сюди за гріш ніхто не йшов,
Не за партійні бренди й стяги,
А щоб не путали їх знов
В нові союзнії гулаги.

Щоби в Європі розцвіла
Нарешті України доля,
Що би не вмерла, а жила
Вкраїни вічно слава й воля!
6.12.2013.

Героям Майдану

Найбільша честь померти за Вкраїну,
Під крики «Слава!» в вічність відійти,
Набоєм стати тим, що у руїну
Оберне кривди і брехні світи.

І не біда, як подвиг героїчний
Лише побачить безвість й забуття,
Бо Бог зове у небо в рай свій вічний
Всіх, хто за правду віддає життя.

Й полине пісня вдяки солов’їна
За подвиг твій від вільної рідні,
Бо честь найбільша вмерти за Вкраїну,
За її волю впасти у борні!
6.02.2014.

Тобі вже двадцять,Україно!

Тобі вже двадцять, Україно!
Ти мила, юна, мов дівча.
Та чом же відчаю сльозини
Рясніють на твоїх очах?

Чи ж не тому, що твої діти
З осель обкрадених своїх
Знов розлітаються по світі
У більш заможнії краї?

А інші мову поміняли
На ту, якою вже віки
Тебе в неволі убивали
Пани й кати-більшовики.

Чи не тому, що знов кидають
В нове ярмо за срібняки
І на частини розривають
Тебе новітнії панки?

Чи винна ти, що лже-еліти
У чварах зрадили Майдан
І не зуміли спопелити
Твоїх катів підступний план.

Та не журися, Україно!
Єдині станем в боротьбі
І незалежність справжню спільно
Здобудем, рідная, тобі!
24.08.2011.


Україні

Вже вкотре знов покласти на коліна
Тебе жадають вперто вороги.
Та непохитна ти, як завжди, Україно,
І гордо йдеш в майбутнїї віки.

Тебе жадають ласо поділити
На Схід і Захід, мови і церкви.
За непокору холодом провчити,
Вінець свободи здерти з голови.

Тебе продали горе-президенти
За срібняки в позорну кабалу.
Та пута рвеш і оживаєш вперто
Наперекір і недругам і злу.

Хоч олігархи не дають постійно
Зробити те, що наказав Майдан.
Та вірю я воскреснеш, Україно,
Свого народу силою бажань!
30.12.2005р.


Віддяка

Як часто у житті таке у нас ведеться:
Пусти свиню під стіл – вона ж на стіл попреться.

Мов мати прийняла Вкраїна всіх до себе,
І щедро віддала лани, ліси і небо.

-І ви отут живіть! Вас за дітей приймаю.
Обряди й мову вчіть, шануйте віру краю!

Та деякі із них, дорвавшись до посади,
Забули встид і гріх, немов ординське стадо.

На згарищах церков – ідеї сатанинські,
Втопили у крові найкращий цвіт вкраїнський.

Тепер уже цькують і мову солов’їну,
Бо знають, що доб’ють тебе цим, Україно.

Таку тобі дають віддяку невігласи
За доброту твою і материнську ласку.
19.07.2012.

Заробітчани

Далеко десь, на чужині
В Росії і на Апенінах
Бредуть голодні і сумні
Заробітчани з України.

Вони покинули свій дім
Щоби від злиднів врятувати
Сім’ю, яку дали біді
На розтерзання депутати.

У їхнім серці сум і біль,
Що вони зайві на Вкраїні,
Бо все гребуть пани собі,
А нам – огризки жалюгідні.

І розлітаються в світи
Вкраїни діти безталанні,
Щоб долю кращу віднайти,
А хто й спочинок свій останній…
21.03.2012

Лже-еліта

Скільки талантів геніальних,
Скільки поетів, співаків
Віддали ненці безталанній
Життів вже протягом віків.

Лиш залишилися могили,
Лежать сплюндровані хрести,
Бо правду справно спопелили
Про їхні подвиги кати.

А яничари «двохязічьєм»
Вкраїнське рвуться добивать,
Щоб закріпилася навічно
Тепер вже тут рассія-мать….

Через віки історик скаже:
-Колись Вкраїна тут була,
Але «еліта» зла й продажна
Її у рабство продала…
29.06.2012

Маленькі українці

Маленькі хлопчики й дівчата
У вишиваночках співають
І щастя й долі так завзято
У Бога молять і благають:

-Ми є маленькі українці,
І хочем, щоби край наш милий
Не знищили щераз чужинці,
А нашу мову не зганьбили!

Ми щиро любим маму й тата,
І вчительку, що нас навчала!
Й не хочем, щоб чужі солдати
Їх знов по тюрмах мордували.

Ми і чужі герби не хочем,
Та прапори, чужі святині,
Бо в нас є тризуб, ще праотчий,
І рідні стяги жовто-сині.

Тож, дай нам, Боже, добру долю,
Відверни біди, вражі змови,
Щоб не топтали вже ніколи
Чужинці край наш, стяг і мову!
16.05.2011.

Ворогам

Ми вас впустили у свій дім,
Дали безпечно хліба-солі,
Ви ж поглумились над усім,
Нас заарканили в неволю.

Ви наші звичаї змели,
І сплюндрували нашу мову.
А хамство й зраду завезли,
Пролили море сліз і крові.

Ви – ненаситні хижаки
Без Бога, жалю і поваги.
Ваш аргумент є кулаки,
Ваша культура є – ГУЛАГи.

З історією, як з людьми,
Зробили глум, знущання в пресі.
І брешете що ми – не ми,
А клаптик ваших інтересів.

А гетьман дружбу укладав,
Ви ж спотворили у покору.
Відколи ви – одна біда,
Мільйони жертв, голодомори.

Ми, як і всі, не є святі!
Та ми самі з цим розберемся!
Ви лиш вступіться нам з путі,
А ми воскреснем й розростемся!
12.05.2011.


Тарасові думи

Стоїть у Каневі Тарас
І нас з тривогою питає:
-Чом,браття, знов неволять вас
Пани новітні в вашім краї?

Чом вас, неначе баранів,
В союзне стійло заганяє
Лже-брат,що протягом віків
Вас за рабів і бидло має?

То не смакує йому сир,
То газом знову шантажує,
Бо звик вас брати у ясир,
Бо ви для нього лиш «холуї».

Та ще біда, що дехто з вас
В його «овечу шкуру» вірить
І хвалить знов союзний час,
Коли вас нищили, мов звірів.

Для них герої - ті кати,
Що вас мільйонами вбивали,
Що храм стоптали ваш святий,
А мову вашу зневажали.

А тих, що вмерли молоді
За край наш, в тюрмах не зламались,
Щоб догодити цій орді,
Іх ворогами називали!

Отямтесь, браття хоч тепер,
І в боротьбі єдині станьте!
Щоб край вкраїнський не помер,
Поки лже-брат не заарканив!
9.03.2012

Де правда?

Ти кажеш «правда»?Де її знайти?
У душах цих, що стали жебраками
У ріднім домі, мріючи втекти
У кращі жебри з кращими панами?

Чи в олігархів, що до того довели?
Що відбирають в них все більшу крихту хліба?
Що на сльозах людських палаци возвели.
Чи в президента, що не бачить все це ніби?

Чи у отця з розпяттям у руках,
Що на молитві бізнесменить може?
Нема тут правди! Залишився страх!
А правда в небі, у обійсті Божім!
8.4.2008.

Звинувачення

Ти сам бандюга!Сам крадеш!
Та тонами, не так , як ми.
Спиш в золоті, добро жереш
З своїми жирними дітьми.

І ми крадем не від добра,
На необхідне: хліб і сіль,
А ти на пишнії хутра,
Та на новий автомобіль.

В Єгипет ти на вихідні.
«Кайфуєш» на чужій землі.
А ми на грядці чи в багні-
Щоб зекономити на хліб.

Ви розікрали все, що мож,
Ще залишилися лиш ми.
І ви подумали: - А що ж,
Торг ще буває і людьми!

І набиваєте тепер
Чужі кльозети і бардель
Людьми, що голод їх припер
Втікати з батьківських осель.
17.06.2003.

Холодний Яр

Як довго спить Холодний Яр!
Политий кров’ю гайдамаків,
Чомусь не бачить чорних хмар,
Як орди нових яничар
Могили топчуть Чучупаків.

Чи дійсно цей «московський смерч»
Убив той дух, що рвавсь до волі?
Й нема кому підняти меч
І рубанути врешті зплеч,
Недолю вигнати з престолу?

…Ще поки спить Холодний Яр.
А на кістках його героїв
Регоче з нас «червоний цар»,
Якому відданість отар
Кладе вінки за те, що скоїв.

Та воскресять свободи дар
І Січ й сплюндрований Батурин!
І оживе Холодний Яр,
Синів піднявши з вічних чвар,
І розіб’ють свавілля мури.
18.04.2013

Хто є хто?
Хто є хто у цьому світі?
Все ховають мімік маски.
Брехуни – а зовні діти,
В серці зло – на лицях ласка.

А потрібно – вишиванка
Українофобство скриє,
Чи орел і балалайка
По-лакейськи «пана» гріє.

Хтось скуповує «пайками»,
Хтось за них ще продається.
Душі, страчені грошами,
Без Вкраїни й Бога в серці

Чи ще мало бід дано нам?
Чи ще мало нас убито?,
Щоб коритися законам
Як душею не хитрити!
31.10.2012

Розпач

Очі сльозини залили,
Розпач крає серця:
Кращої долі молили-
А залишилась оця!

Певно молитва без бою
Нам не зарадить вже.
Час нам вставати з тобою
І хай нас Бог береже!

Мало до краю любові ,
Треба жертовних справ!
Щастя ніхто без крові
Справжнього не здобував!
31.10.2012

Що з нами сталось?

Напевно добре нам в болоті,
В яке загнали вороги,
Бо чось не рвемося боротись,
Не пнемось звідти догори.

Лиш тільки скиглити всі вмієм,
Що ми знущання терпимо.
А бачим пана – враз німієм
І догоджати спішимо.

Ми плачем: - Всюди треба дати!
А більш за іншого даєм,
І боїмося щось міняти,
Щоб гірших не було проблем.

Згубили дух ми наш козачий,
Який єднав до боротьби.
А хто не бореться, лиш плаче -
Навік приречений в раби!
13.03.2013


Хроніка

Я бачив хроніку страшну:
Концтабір,дроти,крематорій,
Живі і трупи, кров і горе
Сплелись в мелодію сумну.

А поміж них,немов стебло,
Дівча малесеньке стояло,
І ручки щиро простягало-
Шукало мамине тепло.

Воно привітно усміхалось
Катам з рушницями і псом.
То щось співало їм обом,
То щось зажурено питалось.

Воно не знало ще усіх
Жахіть людської смерть-машини,
Де нема жалю й до дитини,
А кров і смерть їм – море втіх.

Чи змилосердився хоч Бог
Над тим невинним ангелятком?
Чи доля попелом проклята
Розвіяла цей пелюсток?

Та все це сходить і тепер
В серцях страшним чортополохом
В неофашистських скоморохів,
Що вихваляють бруд і смерь!

І хочуть Гітлера руки,
І ставлять пам’ятник тиранам-
Плюють на смерть,на кров, на рани,
І вбивць вихвалюють гріхи.

Хай глянуть на оте дівча,
Що щиро ручки простягало!
А якщо б їхнє там стояло
За крок до смертного меча?

Невже б не рвалася душа?
То чом для свого – гроші й воля,
А для чужого – муки й болі
Лише за те, що є чужа?

Вдивіться в це дівча, в цей цвіт,
З сердець ненависть виганяйте,
Бід і катів не вихваляйте!
Бо лиш добро врятує світ!
16.04.2011р.


Дожились!

Ото ,ми, браття, дожились,
Що всі сміються з нас зухвало
І поважати перестали,
Хоча вітали так колись.

Хто ж поважатиме народ,
Який своє не поважає,
Який чужих «царів» бажає,
Чужих законів і чеснот.

Хто ж поважатиме того,
Хто на чужій говорить мові,
Чуже виспівує з любовю,
Але цурається свого.

А чи вартує той поваг,
Хто вбивць рідні возвеличає?
А тих, хто впав за волю краю
Кида в невдячності « гулаг».

Хто продає за гречку й гріш
Свій голос знаному злодюзі.
Хто ж поважатиме нас ,друзі,
Коли чуже для нас миліш.

Ти дав нам,Боже, милий край,
Дав добре серце, силу й розум
Та ції злі метаморфози
Ще подолати сили дай!
18.06.2012

Ні, ще не вмер козацький дух!

Ні, ще не вмер козацький дух!
Він заіскрився на світанні
Від молодих сердець і рук
І розгорівся на Майдані.

Ох, як кати огонь оцей
Ногами й палками топтали!
З статуї кам’яних очей
З жалю сльозини вниз стікали

На кров, що лилась на Майдан,
На стяги стоптані і вінці
І це творив не цар, не хан,
А ті, що звуться українці!

Їх не спинив ні вік, ні кров,
Ні «Ще не вмерла…» зі сльозами,
Немов би кожен з них прийшов
В цей світ від вовка, а не мами!

Та ще козацький дух не вмер
І древні пагорби столиці
Заповнив гнів братів й сестер,
Твердіший каменю і криці.

Сюди за гріш ніхто не йшов,
Не за партійні бренди й стяги,
А щоб не путали їх знов
В нові союзнії гулаги.

Щоби в Європі розцвіла
Нарешті України доля,
Що би не вмерла, а жила
Вкраїни вічно слава й воля!
6.12.2013.