Оцініть гурт "Не сумуй"?

Супер
Нормально
Так собі
Погано


Показати всі питання
Sasha 9-11-2013, 20:54 Переглядів: 444    
Весна

Хизуються в садочку дерева своїм цвітом,
Неначе наречені кружляючи в фаті.
Махають білим віттям, цілуються із вітром,
Бо той їм шепче хитро пісні свої пусті.

А чудо-аромати весь світ заполонили.
Вдихаю і п’янію! Найкраща в році мить!
Малюю її, пишу, і набираюсь сили,
Бо скоро, ох як скоро усе це пролетить!

Бо вітер розцілує , розвіє пелюстини,
Обпалить літо листя, а осінь обтрясе.
Залишаться гілляки, немов жалі людини,
Лиш сніг із милосердя їх сріблом притрясе.
15.4.2008


Весняне

Яка то благодать весна!
Легенький вітерець і ніжне сонце.
Про що зимою мріяв в снах –
Тепер ось тут, лише відкрий віконце!

Ти думав, що давно помер
У цих снігах невдачі й безнадії.
Та знову ти воскрес тепер,
Береш папір і полетів будити мрії.

І ниву засіва душа
Твоїх бажань і сподівань насінням,
Бо світ з весною щераз вируша
На хресну путь, Голгофу й Воскресіння.
22.04.2011 р.


Депресія

Чомусь пісні всі про розлуку
Вірші про горе і біду.
Невже в житті лиш біль і муки,
І більше щастя не знайду!

Чи то погода сумом віє,
Чи вже душі армагедон?
Шукаю радість- та не вмію,
І тішить вже не день, а сон.

Ні, я рятуюсь,я шукаю,
Ще хочу мріяти й чекать.
Але невдачі все вбивають,
Невдячність – теж жорстокий кат.

Лже-друзі всі порозбігались,
Кружляють круки, б’є набат.
І переможно засміялись
Творці підступних,підлих страт.

…А липа пахне так медово,
А море хвилями десь б’є..
Ні, мушу встати,битись знову,
Назло убивцям, час ще є!
4.07.2011.



Втрата

Недавно ще я йшов у отчий дім,
Там, на дивані, втомлений роками,
Татусь старенький в задумі сидів,
Із щирим серцем й добрими руками.

Життя його кружляло по світах,
Караганда, норильські каземати.
Але його велика доброта
Була сильніш катів і автомата.

Він розпитав по-батьківськи про все,
Він пожалів, погладивши по скроні,
І знав я – зло і горе пронесе,
Бо надзвичайна сила в тих долонях.

Але чомусь стежини моїх днів
Стелились часто повз його пороги.
А він, чекавши, в задумі сидів
Й благословляв усі мої дороги.

…Недавно я забіг у отчий дім,
Та там на ліжку пустотінь до болю!
Татусь старенький тут колись сидів -
Та там його небуде вже ніколи…
06.01.2013



Хритос Воскрес

Христос воскрес, розтрощив камінь зради!
З могили черствості, брехні і забуття.
Воскрес для нас, як і вмирав заради
Нашої єдності і вічного життя.

Та знов Христу Голгофу ми готуєм
Своїми чварами, незгодами і тут
Брехнею тешем хрест і цвяхи куєм,
Ведемо до Пилата знов на суд!

Христос Воскрес! Розбиймо камінь зради!
Свої незгоди скиньмо в забуття!
Щоби воскресла, як Христос, насправді
Наша Вкраїна й наше майбуття!
05.04.2012

Весняне свято

Молодих листочків павутиння в’ється
Перших квітів радість у твоїх руках.
Це почалось свято, що весною зветься,
А за нею літо прилетить, мов птах.

І хоча ще снігом туманіють гори,
А в серцях вагання і осудів стук,
Відкладем на зиму холод і докори!
Свято є для щастя, а не для розлук.

Не барись із щастям, бо воно не вічне.
Правильного щастя майже не бува.
Не борись зі мною-душу покалічиш,
І зів’янем двоє, як пусті слова…
11.4.2007.



Матерям

Старенькі наші матері,
Ми вам ніколи не писали,
Як нас будили до зорі
І по тривозі в безвість гнали.

«В нас добре все»- писали ми,
І служба наша і здоровя,
Хоч з болю милися слізьми
І мозолі стікали кровю.

Старенькі наші матері,
Ви нам ніколи не писали,
Як ви відранку до зорі
Щодня нас пильно виглядали.

«В нас добре все»- писали нам,
Не колить в серці, тиск не мучить,
Хоч надоїли лікарям,
Бо серце вас пече болюче.

І ми у Бога сотню раз
Кожен своє в сльозах просили:
Ви – щоб вернулись ми до вас,
Ми – щоб зустріти нас дожили.
8.5.1996.



Собача вірність

Чом ти ,песику, лаєш, кого стережеш?
В цій хатині давно пустота.
Тут жевріла сім’я, та гордині без меж
Розкидали її по світах.

Кине крихту тобі із жалю щедрий хтось,
А дурак каменюку жбурне.
Та терпиш ти і віриш, що доля ось-ось
Ще життя у цей дім поверне….
11.06.2012.



Серпень

Легенький літній вітерець,
Серпневе сонце ніжить тіло –
Це рай, який ми так хотіли,
Як пік лютневий морозець.
The catalogues from the most reputable and popular retailers are placed on our site http://7dayspecialnews.com/ with the information aim.
Духмяний запах чебрецю,
І стукіт хвиль об скелі сонні.
Як би в зимову монотонність
З собою взяти казку цю?!

П’янкі миттєвості життя
Хіба лиш спогадів краплини
Повернуть радісні хвилини,
Тай згодом кануть в забуття.
6.08.2012


Розлучення

Розійшлись стежини.Вже нема сім’ї,
Лищ образ руїни сипляться її.

А на перехресті залишивсь синок:
То до мами рветься, то до тата крок.

Ручками малими пробує знайти
Й класти поміж ними рятівні мости.

Та вже так далеко їхні береги,
Що і для лелеки даль не доснаги.

Хоче маму вдома, хоче й татуся.
Ну защо малому вже біда оця?

І обох благає серденьком сумним,
Та в чужому раю вже глухі вони.

Бо заради щастя, кожен вже свого,
Кинули нещастю в пазурі його.
7.06.2012



Потоптане листя

А листя, мов кохання, потоптане ногами,
Лежить і не чекає ні щастя, ні весни.
Йому лиш залишилось пропасти під снігами,
І тут його немає ні зради, ні вини.

Такий закон природи: вродитись і померти,
А поміж тим надії, іллюзії і жаль.
Потішити красою, вгоджати світу вперто,
Розбитися об холод невдяки,як кришталь.

Та світ цвістиме знову, з бруньок всміхнеться листя,
І цвіт задурить землю, птахи заглушать сум.
Лише не буде більше веселим і барвистим
Потоптанеє листя, немов з кохання глум.
6.12.2011


Щастя

Хіба не щастя бачити,
Як вітами несе життя весну!
Усмішкою віддячити
Лозині, що прокинулась зі сну.

Хіба не щастям зветься
Букетичок найперших квіточок,
Як так радіє серце,
Й на ниву засівається рядок?

Як сріблом заквітчається
Садів рясних, гаїв й лісів розмай,
Хіба не називається
Це диво незбагненне словом «рай»?
20.04.2013


Літо

А літо стріло нас теплом
І манить впасти в трави знову,
Щоб там заснути довгим сном
Під соловейка колискову.

А даль виписує стежки
Поміж смерічки і ялини,
І кличуть у свої казки
Густі ліси і полонини.

І я піду, я полечу
Туди, де ближче воля й небо,
Де ні брехні, ані плачу,
А лиш летіти в мріях треба
21.07.2011.



Осінь

Осінь золото сипле до ніг,
Хоче втомленим сонцем зігріти.
Та для чого усе це мені,
Коли плачуть зівялії квіти.

Коли серце піснями рида
Від прощальних балад журавлиних,
І лиш вітер зі смутком гойда
Обездолене віття калини…
21.10.2012

Одинокий метелик

Одинокий метелик загубився між снігу,
Певно літо його оп’янило.
Може квіти дурманили запахом втіхи,
Може квіти зостатись просили.

Але сніг не питавсь, що ще жовтень малює
Золотавою гамою листя.
Що ще сонце по-літньому днями мандрує,
І ще сумом сади не взялися.

Одинокий метелик б’ється каменем в холод,
І не може відразу збагнути,
Що ні в кого тепла вже не впросить, не вмолить,
І не зможе вже літа почути…
19.10.2009

На Ясній Горі

Який тут спокій й Божа благодать!
І на душі так легко, мов в раю!
А там не хмари – ангели летять
Й співають хором благовість свою.

І болі тут нікчемними здались
Усі мої щоденні і земні
Навпроти тих, що Спас терпів колись,
Щоб врятувати майбуття мені.

А вниз, з гори стежин стрімких політ
Крутих, слизьких, немов людське життя.
По них йти легко вниз, у грішний світ,
Та важко вверх, до Бога й каяття!
20.02.2012р.

Весняне

Ну й що, що дощі і холодні вітри,
І мороз прогнозують на завтра!
Забирайся, зимо, утікай і тремти,
Нам весна не дає вже дрімати!

Вона рветься в життя первоцвітом крізь сніг,
Вона сонцем розтоплює криги.
Її кличе в танок дітвори щирий сміх,
Чиїсь спів понад річкою тихий.

Тож забудьмо зиму і холодні слова!
І біжім зустрічати усмішки
Перших квітів тремких і пісні,що співа
Чиїсь голос і кличе до річки…
6.4.2011.Долина.



До осені

Давай напишем, осене,
Пісні про наші болі,
Про тих, хто їх приносить,
Шматуючи поволі.

Як золото до ніг їм,
Коханням зігріваєм,
Ну а вони нас снігом
І холодом вбивають…


Оптимізм

Не біда,що на світі осінь
Жовте листя кружляє з жалем,
Лиш крізь дощ посміхаються й досі
Нам сузір’я кущів хризантем.

Це не час у сльозах сумувати,
Це пора рахувати врожай
Й, відпочивши, зерно готувати
Для нових перемог і бажань.
17.10.13.

Ніч Святого Миколая

Ну а завтра, вночі сам Святий Миколай
Під подушечку дасть подарунки
Тим, хто чемний весь рік, тим хто любить свій край,
Хто шанує батьків і науки.

Як чекаєм цю ніч, хоча більшість давно
Хто кладе подарунки ці знаєм.
Та все ж тягне чомусь подивитись в вікно
Чи не їдуть санки Миколая.

Бо це свято добра і пожертви тепла,
Коли кличе в дитинство знов радість,
Коли серце самітнє, сирітське знайшла
Бодай раз в рік розчулена жадність.

І як добре, що ще не згубилась в віках
Щира ніч Миколая дарунків.
Бо так мало добра залишилось в серцях,
Щирих слів, незрадливих цілунків.
16.12.2011р.




Боже Дитя

Маленькеє Боже Дитя
Родилось на сіні в стаєнці,
Щоби спасти нам життя,
Вселитися в кожному серці.

Лежить і теплом рученят
Хоче усіх нас зігріти.
Блиском своїх оченят
Темінь гріхів спопелити.

Наші відкриймо серця,
Щоби гріхи розлетілись.
Вчення Сина й Отця
В них назавжди поселились.

Ми ж йому в дар не несім
Золото й срібнії чаші,
А нашу чесність у всім,
Щирі молитви наші.
6.01.2012.



Муза

А може ти є муза
Весела й неслухняна,
Що у полон твій мусів
Я здатись без аркану.

А може то твій голос
Наказує творити
І я до нього молюсь,
Випрошуючи ритми.

Тоді скажи для кого
Оці у рифмах муки,
Коли усю дорогу
Єхидний регіт круків?

Якщо ж ти муза дійсно,
Пошли з натхнень спасіння,
Щоб народилась пісня
На всі віки нетлінна.
19.03.2013

Творити

Вже скільки днів ні слова,ні вірша.
Проблеми-сіті спутали так тісно.
Так може зачерствіти і душа,
Забутися і музика і пісня.

Але то гріх так жити, наче звір,
Лиш про поживу думаючи вперто!
І не залишити майбутньому свій твір,
Що значить зовсім не померти.


Люблю

Люблю, як за рядком рядок
Народжується на папері,
Коли в задуманий садок
Піду, забувши про вечерю.

Як важко цей рядок ляга,
Його міняє красивіший.
Хвилює те, і те блага
Сказать про нього слово віще.

Здається, що куплет не гірш
Сонета славного Шекспіра.
Бо твій народжується вірш,
Твоя надія, праця, віра!


Зима

Так холодно, холодно всюди,
Згубилося сонце у хмарах.
По снігу, неначе примари,
Лелеки здивовані блудять.

Ну де ж це весна заблукала?
У теплих краях засиділась?
Чи може ми просто невміло
До себе її благали?

Вже скільки украдено щастя
Оцими нудними снігами!
Світанків з дзвінкими піснями,
Галявин барвисто-квітчастих.

А може давай з тобою
Коханням той сніг розігрієм?
І, може, зима оніміє,
Й струмками втече з журбою.
31.03.2013.


Лже-друзям

Ви думали що мене вбили
Своїми зрадами й брехнею.
І що інтриг жорстоких брили
Навік закрили під землею.

Та серце витримало болі
Душа назло вам не зламалась,
Мов пісня, вирвалась на волю
І ще ясніше засіяла.

Тепер я знаю хто ви дійсно,
Яка ціна на ваші душі.
В житті із правдою вам тісно,
За гріш нап’єтесь і з калюжі.

Та вам пора б давно збагнути,
Що є на все межа і міра.
За кожен гріх – важка покута.
Й не допоможуть лже-офіри.

Є Бог всевидящий над нами!
Він бачить праведне і грішне.
Самі впадете у ті ями,
Які копаєте для інших.
14.04.2012

Синові

Знову черемхи листочки
Запорошили водицю.
Ти не журися, синочку,
Що на дворі « біла киця».

Сядем удвох, як стемніє,
Книжок розкриємо в’язку.
А за вікном нам навіє
Чудо-метелиця казку.

Ти не журися, синочку,
Що за вікном така стужа.
Прийде весна – у садочку
Сріблом нарядиться груша.

Підемо через покоси
До променистої річки
Там, де викупують коси
Пишнії верби – сестрички.

Будемо слухать, синочку,
До жочтоокої ночі
Річечку, що під місточком
Ніжную пісню хлюпоче.
26.12.1986.



Надія

А в осіннім золоті
Засинає світ,
Мов згасає молодість
У серцях людей.

Скоро залютує
Холодом зима,
Серцем опанує
Пусто тінь німа.

Та перед каміном
Пісеньку кричать
На моїх колінах
Троє онучат,

Тому вірить серце,
Що із-під снігів
Ще хоч раз озветься
Березневий спів.

Що оті зернята
Щедро проростуть,
Нами розпочате
Світом понесуть.
23.10.13



Зимовий день

Ого, нівроку морозець!
Щипає шічки безсоромний,
Та ще й невтомний вітерець
Мурує снігові хороми.

У сніжних шубках тихо сплять
Дерева, втомлені жарою.
А хмари вдаль кудись біжать,
Сховавши сонце над горою.

Десь всі сховалися в теплі,
Лиш тільки двоє в поцілунку
Гадають, що мороз на склі
Для них малює візерунки.
26.01.2013

Квітень

Зійшлись всі пори у квітневому дні:
Літо, осінь, зима і весна.
То сніги, то жара, то дощі знов рясні,
Всі по черзі хизуються нам.

А листочки з гілок визирають давно,
Бо пора їм маїти вже світ.
І чекають тепла, бо лиш тільки воно
Дасть їм сили рости і рясніть.

Так і кожному з нас так потрібне тепло
І долонь, і очей, навіть слів,
Щоб рясніла душа, щоб кохання прийшло,
Щоб сходили рядочки віршів.
18.04.2011.

Життя

Девять днів. А потім сорок-
І людина знову в порох.
Тут лиш фото і зітхання,
Добрі справи, чи погані.

А душа з хором тілесних
Полетить на суд небесний.

Ну а там не запитають
Скільки золота ти маєш
Який дім, костюм і авто,
Був кравцем, чи депутатом.

Та спитають всіх сурово
Чи то золото без крові,
Чи палаци і заводи
На людських сльозах не зводив.
Чи добро творив для брата,
Чи не скривдив маму й тата.

Й не зупинить меч суворий
Ні мандат, ні прокурори,
Ні посвідчення і гроші,
Друзі сильні і хороші.

Лиш любов і добрі справи
Нам дадуть спасіння й славу,
Хто молитву й мир шанує –
Бог від пекла порятує.
26.01.2013



Вечірня молитва

Впаду на колінах в молитві
З шматочком насушного хліба,
Який заробив я у битві
За день у лукавих стрільбах.

Спасибі тобі, мій Боже,
Що він у сльозах і поті
Моєму, а не в ворожім,
Що він без брехні болота.

Спасибі, що відчай й хвороби
Мене не зламали в день цей,
Що діти й онуки здорові,
Що б’ється ще матері серце.

О, дай нам щасливеє завтра,
І чесно свій хліб заробити,
Не впасти з невдачі і втрати,
Грошами віру не вбити.

Зішли на наш край мир і єдність,
Щоби на життєвій ниві
Не було багатих й нужденних,
А стали усі щасливі.
14.06.2013



Вербна неділя

Величне свято! Радість і пісні,
Ісус зійшов у світ наш, в наші душі.
Зітер гріхи одвічні, наче сніг,
Щоб врятувати племена заблудші.

Його вітаєм вітами верби
І щиро кличем в дім наш завітати.
А Він у сяйві радості й журби,
І вже в думках про вироки Пилата.

…Тай і тепер «Осанна!» чує Він,
Лише тоді,як милості благаєм.
Коли ж зове до себе Його дзвін,
Немов глухі, «Розпни його!» волаєм.
8.04.2012.

Безпечний метелик

Ти, мов метелик, знов безпечно
Летиш на полум’я розваг.
Всі застороги недоречні
Вважаєш з сміхом на губах.

Та обпечуть тебе теж зради,
Впадеш у пастку насміхань.
А всю красу і юність радо
Спотворять шукачі бажань.

І будеш з болем підійматись
З боліт розпусного життя…
Ох, в світі легко так втрачати,
Та, в більшості, без вороття…
16.12.2011р.

Боротьба

Боротися, щоб жити,
Чи жити, щоб боротись?
Рятунки в себе лити,
Надією колотись.

Боятися за завтра,
Читаючи рецепти,
Шептати, наче мантру
Вердикти фармацевтів.

Чи плюнути на все це
І хай що Богом дане:
Або радіє серце,
Або ж фінал настане?

Кому що до вподоби
Ми впізнаєм невчасно,
Міняєм стиль і спроби,
А свічка тихо гасне….
15.01.2013, Моршин

Хто ми?

Ти на Голгофту знову йдеш , Ісусе,
І хрест тяжкий гріхів людських несеш.
Народ кругом своє вершити мусить,
І десь там є посеред них я теж.

Та хто я є - нераз себе питався:
Отой Пилат, що з крові руки вмив,
Чи той Петро, що тричі відрікався,
Чи Семеон, що хрест твій підхопив?

Чи я котрийсь з отих злочинців може,
Що біля тебе стогнуть на хрестах?
Але котрий: що визнав тебе, Боже,
Чи що помер з незрінням на очах?
22.05.2013


Пам’яті Івана Владики

…і обірвалася струна!..
О, Боже, Боже, чом так рано?!..
Навіщо плач,навіщо рани?!
Почала пісню лиш вона!

І обірвалася сльоза…
Сніжинками ридало небо!..
Ох, як ми будемо без тебе,
Матуся, сонце, сніг, вода?!

Хто третім партію мені
Поможе витягнути в хорі?
І з ким лічити будуть зорі
Ці очі милої сумні?

Ти чуєш, як рида струна,
Осиротіло стогне в горі!
І клавіші в страшнім мінорі-
Кадансом стукнула труна.

І обірвалася…
Де йдеш?..
І скрізь померзлі смерті грудки
Любові пнулись незабудки…
…Ні, ти не вмер!
Ти ще прийдеш!...
А у житті

***
А у житті – як на війні
Ми біжимо по полю бою.
Хтось в спину дихає мені,
А я біжу вслід за тобою.

Ну а кругом - підступний свист
Хворіб і смерті, мов снарядів.
Знов поруч впав хтось, наче лист,
А інші ще живі і раді.

І в цьому хаосі страшнім
Ще хтось вспіває народитись,
Встає на ніженьки смішні,
Щоб під обстрілом опинитись.

Та там, де постріли і біль,
Є ще усмішки, спів і мрії,
І є ще очі,що тобі
Життя рятують і надії.
31.3.2011.


Виглядає мама

Виглядає мама із вікна
Кожен ранок сонце березневе,
Але забарилась десь весна.
Лиш мороз із снігом на деревах.

Напосіла зграя із хворіб,
Вже й лікарства не знімають болю.
Навіть і не мріє про поріг,
Бо без нас не може і до столу.

Ще надія тільки на тепло.
Каже мама- сонце порятує.
А зима, мов змовилась зі злом-
Холодом надію лиш шматує.

Від безсилля журимось і ми,
Бо лікарство різне віднайдеться,
Та не відкупитись від зими
І тепло весни не продається.

Та надія знищить біль і сніг
Коли їй молитва в допомогу.
…Вийшла мама зранку на поріг
Дякувати сонечку і Богу.
24.04.2013


Талант

Бог дав тобі талант якийсь
Не просто так, щоб змарнував ти.
А щоб ним людям прислуживсь,
Створивши творів їм багато.

Він через тебе шле дари-
Свої думки, частинки чуда,
Щоб твій талант із них творив
Букет творінь на радість людям.

Тож на пусте не трать життя,
Твори щодня уперто й чесно,
Щоб не пропали в забуття
І твій талант й дари небесні.
2.05.2013


Деградація

Примітивні потреби:
Поїсти, поспати і секс,
Більше в світі для тебе
Немає ніяких чудес.

Книги ти оминаєш,
Порадам – образи чи сміх.
Чим же всіх поучаєш
У двадцять неповних своїх?

Компліменти брехливі
Шукає тупий егоїзм,
Непорядність смілива
Не бачить ні віку, ні сліз.

Може так завоюєш,
Відріжеш, розлучиш, уб’єш,
Та навряд чи почуєш,
Як в прірву прокляття впадеш.

Бо жорстокість і впертість –
Це сіті лише сатани
І приводять до смерті
Того, хто жадає війни.
22.04.2013


Квіти для матусі

Розбудило сонечко
Земленьку зі сну.
Випурхнула донечка
Зустрічать весну.

А в гаю заспівують
Хором соловї
Щиру і чарівную
Пісеньку її.

І букет підсніжників
Мамі принесла,
Рученьками ніжними
Міцно обняла.

-Не сварись, що пізно я
Бігала одна!
Бо пелюстки різнії
Розсипа весна,

Вибирала квіти ті
Кращі у гаях,
Бо найкраща в світі ти,
Матінко моя!
10.04.2012


Першокласниця

Я сьогодні в школу
Перший раз іду.
Ох, як же поволі
Ці хвилини йдуть!

Плаття найгарніше,
Квіти запашні.
Я - найщасливіша,
Мамо на землі!

Мурчику, не злися!
Час навчатися.
Я – вже учениця!
Першокласниця.

Кличе в клас завзято
Перший раз дзвінок.
На найбільше свято,
Перший мій урок.

Скільки друзів більше!
Щирі вчителі.
Я – найщасливіша,
Мамо, на землі!
11.07.2012.


Алупці

Ще б раз в Алупці пробудитись
Під сонний шепіт хвиль морських
І в лабіринтах заблудитись
Доріг вузеньких і стрімких.

Ще б задивитись, як по хвилях
Прощально бродять промінці,
А кипариси похилились,
Мов стережуть перлини ці.
25.08.2011

***

Прощай Алупка і Ай-Петрі
І моря шум й безмежня синь
Між нами знову кілометри
І днів хитких шалений плин.

Тобі цвісти серед просторів
Чи в світі бурі, а чи штиль,
Мені ж долати сотні штормів,
Щоб впасти знов в обійми хвиль.

На дні морськім , між скель високих
Втопився сум минулих днів
І стали знов міцніші кроки
І більше сил долати гнів.

На все у світі воля Божа,
Та вірю ще прийде пора
Коли я знов пірнути зможу
У моря синь і пальмів рай.
22.07.2013

Прощання з днем

Як важко прощатися з днем,
Як сумно коритися ночі,
Бо завтра ще блище будем
До того, куди так не хочем.

Так хочеться вспіти за день
Краплинку добра хоч зробити,
Створити для світу пісень,
Чи словом смішним розсмішити.

Всім вспіти додати тепла,
Хвороби від всіх відігнати…
Чи хоч не зробити би зла
В цей день, що ще мав би настати.
Поляна 14.03.2014.


Чом падає дощ?

Владик дідуся питає:
-Чом нас дощик поливає?
-Бо хмариночки-сестриці
Перепилися водиці,

В небі грались, пустували
Так, що аж вони порвались,
І тому вже другий день
Дощик нам співа пісень!

-Звідкіля хмарки-сестриці
Перепилися водиці?
-Пили воду уночі
З річки нашої Свічі.

-Хто ж зашиє їх гарненько,
Щоби дощ скінчивсь скоренько?
-В сонця голки-промінці,
То ж зашиє хмарки ці!

Стане сухо і світленько,
Буде літечко тепленьке,
Підемо шукать сунички,
І гуляти біля річки!
15.06.2011.



Мій сад

Заходжу в сад, немов в блаженний рай,
Коли дерева цвітом замаїлись.
Кругом квіток пахучий диво-грай
У пелюсткових білих заметілях.

Там яблуньки, неначе у фатах,
Про щось так хочуть з грушами шептатись,
Та бджоли розсварились на квітках
І їхній гул лунає на пів-світу.

Там виноградні лози поплелись,
З під листя сонно виглядають гронця,
З яких вино бринітиме колись
З п’янким трунком натхнення, літа й сонця.

Поміж дерев смородини кущі
Для дітвори вже ягоди чаклують
І так чекають весняних дощів,
Які їх спрагу лиш одні вгамують.

Тут весь тягар невдач, образ страхіть
Щезають за реальності межею,
Коли зайду у царство цвіту й віт
Й торкнуся їх долонями й душею.
28.05.2013.




Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім'ям.

Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі в даній статті.
Тарас : 0667123586
             0965646795
Паша : 0994258239
Саша : 0663041977
e-meil : taraspytlyk@ukr.net
nesumuj@ukr.net
    «    Жовтень 2017    »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
     
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9
    10
    11
    12
    13
    14
    15
    16
    17
    18
    19
    20
    21
    22
    23
    24
    25
    26
    27
    28
    29
    30
    31
     
    ---