Нескладний початок був
В історії тої,
Знав давно Мар’ян Мар’яну,
Майже від малої,

Вчилася з його сестрою
У класі одному,
Тож не раз була із нею
У їхньому домі.

Нераз Мар’ян зачіпався,
Тягав за косичку,
Нераз разом їли пляцки
Із бульби й жентички.

Та минали рік за роком,
Вони підростали,
Та уваги друг на друга
Вони не звертали.

Й не було б у нас отого
Весільного свята,
Як Мар’яна не пішла би
В поле хрін копати.

Ще вона тоді не знала
Як хрін виглядає,
Чи він має бути довгий,
Чи грубий буває.

Та згадала, що подружку
Тетяночку має,
Яка колись хвалилася
Що про хрін все знає.

Подзвонила до Тетяни,
Взяли лом, лопату
І пішли вони у поле
Хреню накопати.

Було мокро надворі,
Й болота пів-тони
Налипилось на гумовці,
Ледви тягли ноги.

Відшукала Таня місце,
Де хрін уродився,
І тягнути із землі
За гичку взялися.

Підкопали лопатою,
Вже й ломом «фігачать»,
Але він ,гад, не вилазить
Аж мало не плачуть.

Раптом бачать - їде фіра,
Певно щось орати,
А на ній сидить Мар’ян,
Біля свого тата.

-Що ви робите, дівчата,-
Він у них питає
-Та от тягнем хрін на свята-
Та не вилізає.

-То давайте, допоможу,
Давайте лопату!
Й накопав їм того креню
Багато, багато.

Отут якраз і сподобав
Мар’янчик Мар’яну
І почав шукати її
Номер телефону.

Взяв у Шубина Олега
Її номерочок
Й подзвонив їй із Москви
Прямо серед ночі.

Говорили вони довго
Про усе, що знали,
Насміялись, пригадавши
Як той хрін копали.

А коли в сестрички Ані
Гуляли весілля,
В клуб приніс їй могорич
І вони «гуділи».

Придивлявсь він до Мар’янки,
Дзвонив їй багато
Й захотілося йому
З нею зустрічатись.

І на 28 грудня,
В дванадцятім році
Він назначив зустріч в школі
На «Новому році».

Зразу випили шампанське,
Потім танцювали
І , напевно, у той вечір
Сильно закохались.

Бо коли до її хати
Вони прийшли разом,
То поцілував він Мар’яну
Аж чотири разом.

Після цього зустрічались
Часто і багато,
А коли в Москву він їхав,
Клялася чекати.

День за днем, за роком рік
Пролітали скоро
І кріпилось їх кохання
То щастям, то горем.

Бо були всілякі миті
У їхніх стосунках:
То солодкії обійми,
То сльози розлуки.

Але з часом їх кохання
Ставало міцнішим,
Тож окремо бути далі
Не хотіли більше.

Тож у січні цього року,
У Різдвяні свята
Прибув Мар’ян із сватами
Й Мар’янку посватав.