Ганя і майдани.

Пішла Ганя у сільраду довідку узяти,
А там війт у вишиванці став її вмовляти:

-Я Вас маю, пані Ганю, за жінку сумлінну
Й , сподіваюсь, не байдужа Вам доля країни,

Тому завтра на Майдан їдьте з нами зрання…
Ще й заробите за це копійчину файну!

Ви не бійтесь, там не треба щось важке робити,
Лиш повторювати гасла й плакат поносити.

-Що ж підтримаю Майдан, - мислить молодиця,-
Ну та й лишня копійчина в хаті пригодиться!

Війт завіз їх у столицю до якогось парку.
А в нім люди різні бродять, там пісні, там сварки,
Дали їсти миску каші, горілки налили,
Хлопці моцної статури їй плакат вручили.

Ганя взялась голосити, наче на базарі:
-Банду геть! Вкраїні слава, а зека на нари!

Та зловив її за горло хлопчище похмурий,
Другий крикнув, давши в пику: « Ти чьо арьош, дура?»

Аж тут Ганя зрозуміла де з війтом попала
І що зовсім не ті гасла, що треба кричала.

Певно б шлях її земний на цьому скінчився,
Як би війт за неї вчасно там не заступився,

Пояснив їм по- російськи , що їй щось бракує
І вона на амнезію віддавна бідує.

Не схотілося вже Гані чотириста гривень,
Лиш хотіла повернутись в Солуків щасливо.

Отаке буває з тими, хто розум втрачає,
Коли тридцять срібняків хтось пообіцяє.
11.04.2014.