До опівночі гульбанив
Микола в буфеті,
І прилимбав на роботу
Аж в годині третій.

А щоб з неї не вигнали
За оту провину,
Треба було придумати
Поважну причину.

-Ти чого так знову пізно?-
Начальник у крики-
-Та біда у мене сталась,-
Микола прощикав.

-Тестя серце опівночі
Перестало битись…
Мусівім для катафалька
Усьо виносити…

Висловили співчуття
Всі, хто поруч були
І, напевна й ця брехня
Йому би минулась,

Як би з ним не працював
Його земляк Гумка,
То ж про це негайно взнала
Його жінка Любка,

Ну а вона з свекрухою
У чорних хустинах
І з вінками у руках
Йдуть на посмертини.

Підійшли вони до хати,
Де мрець бути має,
Бачать жінка у городі
Цибулю сапає.

Вони з вінцями завмерли,
Ну а жінка в писки:
-Шляк би вже нарешті трафив
Того пиячиска!

Та від рані люди ідут…
Мож з стиду згоріти!..
А волів би той пияк
Малим оніміти!
16.7.2015