Нині важко на зарплату
Одну протягнути,
Тому мусять додаткові
Ще доходи бути.

Й Петя бавив по весіллях
Публіку тромбоном,
Продавав «беу»-колеса
Цілому району.

Може б грошей і ставало,
Якби не ті пости,
Та й колесів навозили
Конкуренти доста.

Петя буса «замутив»
В жалобному стилі
Й став небіжчиків возити
З хати до могили.

В тій роботі чим раз більше
Було клієнтури,
Бо міністри із народу
«Деруть штири шкури».

В цій роботі нема постів,
Й до обіду тільки,
Одне зле, що не дають тут
Калача і горілку.

Й добре б жилося Петрові
Й було б все в порядку,
Якби деколи в роботах
Не було «накладок».

У суботу мав від ранку
Він гарну «халтурку»,
Та в дванадцятій годині
Ждав ще його й «жмурик».

Він із хлопцям «Добридень»
Скоро «від репіжив»
Й кинув тромбон у машину,
Де кладуть небіжів.

А як труну упихали
До того салону,
То поставили легенько
Поруч із тромбоном.

Ідуть люди, дивуються:
-Скільки бабу знали,
Та не чули, що вона щей
На тромбоні грала!

Стоїть труна над ямою,
В ній баба Фаврона,
Зліва кладуть її костур,
А справа – тромбона.

Вхопив Петро його швидко
І став так втікати,
Що аж забув в газдів гроші
За послуги взяти.

Відтоді Петро накладок
Вже не допускає,
Або везе небіжчиків,
Або в тромбон грає.
18.06.2015